Розвиток картографічного документа в Україні

Abstract

Старовинні географічні карти відображають особливості розвитку держави, своєрідність світосприймання та самобутність народів на різних етапах їхньої історії. Карти на території сучасної України, що були створені у давнину, залишили відбиток на багатьох інших сторонах людської історії. Однак картографічні твори того часу майже не збереглися. Опис і графічне зображення різних місцевостей знаходили в численних стародавніх пам’ятках культури. Стародавні карти були рукописними. Однією з перших друкованих карт була карта споруд ближніх печер Києво-Печерської лаври (1661 р.) із зображенням Ближніх (Антонієвих) та Дальніх (Феодосієвих) печер Києво-Печерської Лаври, яка була створені в 1638 р. як додаток до релігійного твору Афанасія Кальнофойського «Тератургіма» (рис. 1), згодом неодноразово перегравійовувалася і видавалася у вигляді народного лубкового малюнка з яскравим розфарбуванням, перетворившись, таким чином, на своєрідну доступну і зрозумілу простим прочанам туристичну путівник-картосхему найбільшого в нашій країні сакрального архітектурно-меморіального комплексу [1, с. 9].